27 січня – Міжнародний день пам'яті жертв голокосту: не оминула ця трагедія і Кореччину
27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.
Про це повідомляют на сторінці Корецька центральна районна бібліотека.
Голокост, Шоа – переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертв знищували лише за етнічну приналежність.
Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви.
Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29-30 вересня, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 р. За цей час загинуло 33 771 осіб. До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і захоронень. Серед постраждалих – комуністи-підпільники, роми, душевнохворі, заручники, моряки Дніпровської флотилії, в’язні гестапо, українські націоналісти. Весною 1942 р. починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених. Бабин Яр – некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.
Страхітлива політика терору проти євреїв в окупованій Україні знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту стали понад 1,5 млн осіб.
Не оминула ця трагедія і Кореччину. Корець на початку ХХ століття був маленьким містечком з переважно єврейським населенням.
Німецькі війська увійшли в Корець у перших числах липня 1941 року. Вони відразу ж почали громити магазини і приватні будинки євреїв, нерідко вбиваючи власників.
В Корці з липня 1941 по 25 вересня 1942 рр. діяло гетто, куди зігнали всіх євреїв з міста і навколишніх сіл. Протягом 5 тижнів тривало масове «полювання» на євреїв-чоловіків, яких заганяли у хлів, розташований біля міської аптеки, нібито для подальшого працевлаштування. Тут утримувалось 4,5 тис. єврейського населення. Виходити з ґетто дозволяли лише раз на тиждень, всі цінні речі та хутряний одяг були конфісковані. За наказом гебіткомісара доктора Беєра від 17 вересня 1941 р., все єврейське населення було зобов’язане нашивати жовті латки на плечах між лопатками і з лівої сторони грудей. Щодня ув’язнених вивозили на роботи з розчищення снігу та в ліс по дрова. Німці регулярно проводили акції, під час яких у першу чергу знищували всіх непрацездатних, тобто дітей, старих та хворих.
Зібравши близько 300 осіб (серед них були і хлопці 10-12 років), вантажівками вивезли їх з міста у напрямку Новоград-Волинського. За містом їх змусили викопати рови, де потім живцем закопали. Подібні акції повторювалися, внаслідок чого було вбито майже тисячу євреїв, яких закопали за Корцем у районі Кам’яної Гори, неподалік хутора Шитня.
У ніч на 21 травня 1942 р. євреїв з ґетто почали звозити у с. Козак (за 6 км. від Корця). 25 травня 1942 р. тут розстріляли понад 2,5 тис. осіб. Ліквідація ґетто була проведена 25 вересня 1942 р., коли всіх євреїв вивезли до місцевого лісу, де їх стратили. Всього у 1942 р. в ґетто було знищено до 4,5 тис. ув’язнених. Тільки кільком вдалося уникнути смерті. Околиці міста – урочище Шитня, с. Суховоля, с. Козак стали ,,чорними” для корецької єврейської громади. До цього невтішного списку можна додати і село Великі Межирічі Корецького району, де було знищено більшу частину місцевих євреїв.
З усього єврейського населення Корця війну пережило близько 500 осіб. Були це переважно ті, що втекли або були евакуйовані вглиб Радянського Союзу. У місті з чисельних синагог, шкіл, бібліотек, друкарень, лікарень, аптек, власниками яких були євреї, залишились лише спогади..
На місцях масових розстрілів жертв Голокосту на початку 1990-х за кошти громадської організації ,,Корецькі євреї в Ізраїлі та закордоном” встановлено меморіальні знаки.
Читайте також: Дорогу у Великих Межирічах ремонтуватиме фірма із Хмельниччини
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
