Інструменти впливу на правопорушників задля убезпечення суспільства
Одним з напрямів реформування вітчизняної кримінально-виконавчої системи з урахуванням міжнародних стандартів, покликаної насамперед гарантувати безпеку суспільства, є впровадження досвіду зарубіжних країн з використання альтернативних методів покарання, не пов’язаних з позбавленням волі. Це розв’язує низку проблем: завантаженість установ виконання покарань, зменшення чисельності осіб, засуджених до покарань у виді обмеження волі чи позбавлення волі на певний строк, зниження рівня злочинності завдяки проведенню різнопланової соціально-виховної та індивідуально-психологічної роботи з особами, які вчинили адміністративні, кримінальні правопорушення чи нетяжкі злочини, зменшення державних витрат на утримання слідчих ізоляторів та установ виконання покарань тощо. Одним із таких альтернативних покарань вважається пробація.
Пробація – це система наглядових та соціально-виховних заходів, які застосовуються за рішенням суду до засуджених, також це виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі та забезпечення суду інформацією, яка характеризує обвинуваченого. Іншими словами, під пробацією слід розуміти альтернативний по відношенню до позбавлення волі вид покарання, який передбачає контроль за особами, що перебувають у конфлікті з законом, їх соціальну реабілітацію з метою попередження скоєння нових правопорушень.
Створення інституту пробації в Україні стало можливим завдяки вивченню та впровадженню міжнародного досвіду іноземних держав, адже у світі пробація існує вже більше 200 років та довела низку переваг, а саме: працівники пробації мотивують клієнтів пробації до змін, залучають партнерські організації та волонтерів пробації для надання їм сприяння у вирішенні різноманітних проблем, які, ймовірно, призвели до вчинення злочину. Відтак, пробація запобігає вчиненню особами у конфлікті з законом нових правопорушень, а відповідно – забезпечує громаду від нових жертв злочинів.
Сьогодні в Україні служба пробації покликана не лише здійснювати нагляд та контроль за поведінкою таких правопорушників, а й повернути їх у повноправні члени нашого суспільства. Адже у суспільстві уже склався стереотип, що за злочин необхідно саджатиза ґрати. Але покарання правопорушник відбуде і повернеться у суспільство після тривалої ізоляції та спілкування з такими ж самими злочинцями, без засобів існування, без розуміння та підтримки. Чи багато людей матимуть бажання з ним зустрітися?
Пробація не лише контролює поведінку правопорушників, залишених судом у суспільстві, але й надає їм необхідні консультації та підтримку, що допомагають змінити поведінку і не вчиняти в подальшому правопорушення.
Проходження правопорушником пробаційної програми чи іспитового терміну під наглядом пробації не гарантує його утримання від вчинення нового злочину. Проте пробація використовує у роботі з правопорушниками низку інструментів та методик, що можуть змінювати його поведінку.
До таких інструментів можна віднести:
- ефективне та системне планування як запорука виправлення засудженого;
- пробаційна програма – інструмент для досягнення позитивних змін у поведінці суб’єкта пробації;
- визначення ризику нового правопорушення – основа для вирішення криміногенних потреб та складання індивідуального плану роботи із суб’єктами пробації;
- валідація - підвищення достовірності форми оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення особами у конфлікті із законом;
- цільові програми – це спосіб громад через розвиток пробації підвищити безпеку на своїй території. Так, на початок 2021 року 194 підрозділи пробації у 22 областях України мають підтримку місцевої влади у вигляді затверджених 228 цільових програм.
Варто згадати і про потужний людський ресурс для забезпечення безпеки громади як важливого інструменту впливу на правопорушника – волонтерів пробації. Залучення волонтерів слугує ефективним засобом збільшення спроможності та ефективності роботи із клієнтами пробації для їх виправлення.У кожного клієнта пробації є власні (індивідуальні) потреби та проблеми, самостійно вирішити які він не в змозі. Волонтери – це люди, які успішно подолали схожі проблеми, або мають професійні знання для їх вирішення, і готові безкоштовно ділитися цим досвідом і знаннями. Тому волонтерами пробації можуть бути люди різного віку, соціального статусу, з різним світоглядом та рівнем освіченості. Впродовж 2020 року понад 14 тисяч клієнтів пробації отримали допомогу від волонтерів пробації, а на початку 2021 року до волонтерської діяльності, пов’язаної з пробацією, залучено 876 осіб.
Різні неурядові інституції, такі як громадські, релігійні та благодійні організації, якімають відповідний досвід та ресурси тежпроводятьсоціальну, виховну, та профілактичну роботу із різними категоріями правопорушників,та становлять так званий банк ресурсів підрозділів пробації у роботі з клієнтами пробації для вирішення різних криміногенних факторів ризику вчинення кримінальних правопорушень.
Сьогодні підрозділи пробації функціонують в усіх адміністративно-територіальних одиницях України, де є суди. В системі пробації України є 24 філії, у підпорядкуванні яких 573 підрозділи пробації. Виконання завдань та функцій пробації в Україні забезпечує понад 3,3 тис працівників пробації. Щороку по обліку органів пробації проходить понад 100 тисяч правопорушників. Протягом 2020 року на обліку органів пробації пройшло майже 114 тисяч засуджених.
Одна із ознак успішності пробації - це зменшення чисельності тюремного населення. З початку 2021 року на обліку органів пробації перебувало 59 тисяч засуджених, у той час як в УВП відбувало покарання приблизно 32 тисячі засуджених. Ще 5 років тому ситуація була протилежною – в установах виконання покарань було вдвічі більше засуджених, ніж перебувало на обліку в органах пробації.
Підбиваючи підсумки, варто сказати, що виправлення правопорушників, які не становлять небезпеки життю і здоров’ю громадян в умовах вільного суспільства є більш ефективним ніж просто їх ізоляція, адже більш ніж у 93% випадках правопорушники успішно проходять пробацію та не вчиняють нових кримінальних правопорушень. Адже зміна правосвідомості та певних аспектів життя одного, окремо взятого правопорушника, змінить суспільство і державу в цілому. Виправлення та ресоціалізація засуджених повинна здійснюватися не лише в умовах ізоляції, а саме в соціумі. Безпека суспільства – це справа всього суспільства. Лише спільними зусиллями усіх зацікавлених сторін (державних і недержавних органів та установ спільно з громадою) можна підтримати людину у складних життєвих обставинах та підвищити безпеку в суспільстві.
Святослав СТЕПАНЮК, начальник сектору
підполковник внутрішньої служби
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
